<< Главная страница

До французького шансоньє



Категории Олександр Iрванець ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Це є поезiя найвища, Це є найвища простота, Коли передаються вiршi, Як поцiлунки — з уст в уста. Твоï пiснi легкi i свiтлi (ïх так сприймають слухачi), Та пам'ятай — у цьому свiтi Є свистуни i стукачi. Лiричний герой питається у гiтари, кому потрiбна ïï душа. Вдягайся модно, лайся модно, Та час вiд часу пригадай, Як слухав дзвона Квазiмодо В глухонiмому Нотр-Дам. Вiн припадав до дзвона тiлом, Вiн разом з ним лiтав, лiтав... О, скiльки тих, якi хотiли Тiлами битися в тiла, А язиками лiзли в душi... Я й сам колись таким грiшив. Пiснi, мов кошенят задушених, В зубах по вулицях носив. Душа повiльно прозорiла. По очах боляче вдарило прозрiння. Про що кричав? Кому кричав?.. Є вуха, що немов корою, Укритi суєтнiстю змiн. Хай серцем слухають i кров'ю, Як Квазiмодо слухав дзвiн!..

Метки До французького шансоньє, ОЛЕКСАНДР IРВАНЕЦЬ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
До французького шансоньє


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация